Люди можуть подобатися або не подобатися один одному - це нормально. За межі норми ситуація виходить, коли людина психологічними методами впливає на непривабливого для нього опонента. Синонім психологічного насильства - емоційне. Жертвами найчастіше стають діти. Психологи кажуть, що проблема є набагато серйознішою, ніж здається на перший погляд: у неповнолітніх порушується емоційний стан, дитина стає замкненою, пригніченою страхами. Життя не радує малюка.
Що вважається психологічним насильством?
Батьки, самі того не помічаючи, можуть вдаватися до емоційного насильства стосовно своїх дітей. Наприклад, дорослі сформували бажаний образ дитини і для досягнення мети висувають такі вимоги, які неповнолітня дитина виконати не може через вік, відсутність талантів, або поставлені батьками завдання не входять у коло інтересів малюка. Як правило, дорослі можуть ображати дитину неприємними словами, принижувати її і навіть погрожувати за невиконане завдання.
У результаті малюк росте із заниженою самооцінкою.
Психологічне насильство фахівці поділяють на певні види. Розглянемо їх.
- Якщо батьки називають дитину дурною, недолугою, клаповухою, страшненькою, публічно висміюють її, то подібними діями дорослі сприяють деградації малюка - і з такими установками він іде в доросле життя.
- Наступний вид - ігнорування, коли батьків не цікавлять успіхи і досягнення дитини, вони просто не звертають на неї увагу. Малюк росте сам по собі, пригноблений, без батьківської ласки і любові.
- Відштовхування. Батьки постійно просять дитину посидіти у своїй кімнаті, не заважати, поводити себе тихо, даючи зрозуміти, що малюк їм не потрібен.
- Батьки тероризують дитину. Погрози, залякування, нереальні вимоги - усе це є психологічним насильством. Дорослі карають дитину: забороняють гуляти з однолітками, залишають одного в квартирі або навіть замикають в шафі. За непослух вдаються до фізичного насильства.
Дитина, що регулярно піддається емоційному тиску, відрізняється від однолітків. Вона цурається суспільства, віддає перевагу усамітненню, виглядає пригніченою і неспокійною, може стати навіть агресивною. Уже в юному віці тиск на психіку у малюка позначається на його фізичному здоров'ї. У дитини спостерігаються затримки в розумовому розвитку, може початися ожиріння та інші серйозні проблеми, оскільки психічний дискомфорт тисне на мозок і тягне за собою психосоматичні недуги: хвороби серця і навіть онкологічні захворювання.
Емоційне насильство виникає через певні причини. По-перше, батьки можуть просто не любити своєї дитини. Це жахливий, але цілком реальний факт. У такому випадку дорослим потрібна допомога психологів і найближчих родичів. По-друге, батьки є занадто вимогливими до дитини. Дорослі завжди повинні враховувати вік малюка і не змушувати його робити нездійсненні завдання.
Усі батьки в певний час усвідомлюють недоліки свого виховання, навіть якщо ніколи не скажуть про це вголос. Хотілося б, щоб усі татусі та мами були психологічно зрілими особистостями, і в них не виникало бажання виміщати свої життєві невдачі на маленьких людях.
У будь-якому випадку намагайтеся бути мудрішими. Не порівнюйте свою дитину з більш успішними однолітками, не дорікайте їй через невдачі, не вимагайте від малюка ідеальної поведінки, не критикуйте в присутності однокласників, адже у вас не буде потім можливості виховати дитину ще раз.
